Страницы: 1
Ответить

На умность не претендую...

 
ФУТБОЛ…
Я освобождаю вас от химеры,
именуемой …

Хочеться поговорити про сучасне мистецтво… чи скоріше про те, що саме я маю на увазі під мистецтвом і анахронізмом, а саме про театр, футбол, діллінг, а також про професіоналізм митців.
Мистецтво – «естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів; одна з форм суспільної свідомості» .
Постає питання: чи можне бути «естетичним освоєнням світу в процесі * сучасної* художньої творчості» наприклад, перегляд затасканої п’єси вічного Шекспіра (чи писав саме він свої твори?) «Ромео і Джульєтта»? Чому вчить Шекспір сучасну молодь? А вчить він: 1. сексом займатися треба починати якомога раніше; 2. досягати своєї мети ВСІМА засобами (досадно мне коль скоро слово «честь» забыто…). 3. Якщо не можеш досягнути того, що ти хочеш – вмри. Нісенітниця. Це тільки одна п’єса з величезного репертуару чортової прірви всіляких театрів. Можете взяти для прикладу іншу п’єсу і самі її можете розглянути. Мені взападло. Я вже порозглядав і по театрах находився. Чи можна естетично освоїти світ в театрах? Звичайно ні. Театр вчить нас жити в світі, який давно вмер, вчить нас бути мрійниками за тими часами, які були значно гниліші ніж сучасність зі всіма її неподобствами, наприклад (моїй сестрі не зрозуміло), - смерть людей від спраги! в Африці – ну не мають вони вдосталь води; при всіх законах про рівність людей, принижується гідність чорних, мусульман, українців. Що театр нас вчить – те ми і освоюємо.
«Художність» в театрі також викликає сумнів. Чи може лицедійство бути художнім? Звичайно може. Але театр тут ні до чого. Кривляння на сцені немає нічого спільного з життям. Приклад художнього лицедійства ми можемо побачити в сучасному світі на прикладі відношень трейдера і брокера. Перший може хоче а може не хоче щось купити або щось продати, а другий таки хоче заробити на цьому гроші. «В мене є наводка на суперові акції. Один придурок продає і я пропоную їх тільки вам!». Прошу звернути увагу, що трейдер не бачить брокера, а тому тут все вирішує тільки інтонація, голос – вершина лицедійства. Це люди які досягли найвищого рівня мистецтва – вони люблять не мистецтво в собі, а себе в мистецтві! Егоцентризм як найвища форма етичного спілкування! Ми готові перегризти один одному горлянки, продати сім’ї за лишній пункт; потяг до Гри, яка стала найважчою в світі Роботою, якою можуть займатися лише професіонали і яка стала саме театром – ха – бойових дій, переважає все на світі. І люди дійсно ЖИВУТЬ в цьому Мистецтві не дві годи п’єси, поки один придурок думає як відімстити іншому за батька, а живуть все своє життя 24 години на добу і без вихідних. Звичайно, інтелектуали (хто це такі?) не сприймають це як Мистецтво, хоча ділінг навіть краще підходить під визначення мистецтва ніж театр. Макіавеллі і фон Клаузевіц, Бернс і Фрейд, Буш і Тріше, нафта і євро, війна і … війна – «все смешалось – кони, люди…».
При чому тут футбол? Я фанат ділінга, футболу і нідерландських художників. Та мистецтвом для мене є лише ділінг і футбол. А художники писали картини. Футбол, на мою думку, є найвищим проявом сучасного мистецтва. Для того, щоб це довести, я дозволю собі порівняти футбол з театром. В футболі, як і в театрі є: режисер – тренер, актори – гравці, допоміжний персонал – художники, лікарі, освітлювачі, прибиральники, критики і т.д., ну і звичайно – глядачі – ті, для кого одні кривляються, щоб отримати аплодисменти і видавити сльозу, а інші люблять себе в цьому мистецтві, щоб доставити нам радість. Це я стверджую тому, що без глядачів, а точніше без їх грошей, не було б ні театру, ні футболу, ні ділінга (для тих хто не знає: як ви думаєте чиїми коштами розпоряджається банк купуючи акції на свої рахунки?).
З персоналіями розібралися. Тепер – сценарій. Вшива п’єска – сто сторінок тексту. Футбольний матч – сто годин без сну і куча списаного якимись значками паперу, при чому сценарист і режисер в цьому випадку є однією особою.
Підбір акторів. Шльондра, яка переспала з режисером театру отримує головну роль. Прекрасно! Якщо вмієш гарно показати оргазм під імпотентом режисером, то і Афелію зможеш зіграти. Це звичайно не цікаво і не смішно, але що було б на футбольному полі, якби гравці спали з тренером?
Постановка. Спектакль: один раз постави режисер і крутиться це г.. роками. Футбол: кожна! гра вимагає іншого підходу. Сьогодні ми граємо 3-4-3, завтра – 4-4-2, потім – 5-4-1. Добре, коли команда може проводити ротацію гравців і має їх вдосталь, щоб будувати різні схеми. Але коли цього немає, то на полі ми можемо побачити Бекхема на позиції Гарі Невіла, а Роберто Карлоса на позиції Анрі . А чи може в театрі актриса, що має роль Ахінеї Палади наступного дня зіграти роль Енея?
Як було сказано вище, театральна постановка є одною на дуже довгий час. Ми можемо прийти в театр на «Служанок» в постановці Віктюка в 2002 році і потім подивитися цю ж п’єсу в 2004 році, і різниці не буде. Ми знаємо як все починається, куди прямує сюжет і чим все закінчиться. Навіть актори мають в одному спектаклі одній ті самі місця, де вони говорять одні й ті ж самі діалоги, що пов’язані з одними й тими ж самими рухами. Футбол таки цікавіший. Хто знає, як почнеться матч Манчестер Юнайтед – Челсі, хто і коли заб’є перший гол, хто і як буде грати і на яких позиціях? Звичайно, це треба РОЗУМІТИ, а для розуміння прикладати певні зусилля (хоча б запам’ятати 15 гравців улюбленої команди і на яких позиціях вони переважно грають). Важко… В театрі все простіше – можеш не знати акторів, сюжет, режисера – хтось сказав, що спектакль хороший – йдеш і … отримуєш задоволення від постановки. Хіба мистецтво створено для того, щоб давати тільки позитивні емоції? А як же футбол? А спитайте у вболівальників «Лідс Юнайтед» після закінчення сезону 2003-2004. Вони вам дуже багато розкажуть про емоції від гри своєї команди.
Лицедійство в футболі досягло рівня значно вищого ніж в театрі. В театрі судить лише публіка і лише аплодисментами. На футбольному полі є окрема персона, в якої є важелі примусу – жовта і червона картки. Якщо гарно впав (матч Бразилія – Південна Корея, ЧС-2002 - Рівалдо) то противника виженуть за те, що він не робив, або призначать пенальті (матч «Локомотив» - «Динамо» Київ, ЛЧ 2003-2004, груповий турнір). Якщо ж зіграєш погано, не подумавши, то виженуть тебе. Звичайно, рівень лицедійства тут визначається рівнем покарання. Театральним акторам голови не відрубують і з театру не виганяють.
Сучасним мистецтвом театр бути не може. Цілком можливо, що театр - це прекрасно. Але мистецтво – це не те, що повторюється. Кожна картина Кандінського, як і інших Художників є неповторною і оригінальною. Кожен день на ринку є неповторним і оригінальним. Кожен футбольний матч є неповторним і оригінальним. Саме це і е Мистецтво – те, що викликає Кожного разу ІНШІ і НЕПОВТОРНІ емоції на події, що відбуваються. Спитайте трейдера, які емоції в нього викличе збільшення ЄЦБ ставки рефінансування на 25 базисних пунктів коли він має довгу позицію по €/$, коротку позицію €/$ чи коли він ніякої позиції не має.
Мистецтво повинно бути неповторним. Театр – не живопис. В живописі немає динаміки. Тут більше присутні відчуття. Сучасне мистецтво – це насамперед динаміка і неповторність. Митцем є той, хто пропонує кожен раз щось нове, неповторне і постійно пропонує першим. Професіоналізм, в даному випадку, це не знання одного вивченого тексту одної п’єси. Професіоналізм – це вміння зіграти по ситуації. При чому ситуацію визначає противник, а противник – це весь світ.
Футбол є грою, яка охопила в собі весь світ. Є два противники, які грають за зазначеними правилами, при чому кожен з противників намагається ці правила порушити так, щоб покарали іншого. Грають виключно за ситуацією, всіма способами хочуть добитися перемоги. П’єса, яка відбувається на футбольному полі проходить за сценарієм двох режисерів, які також хочуть перехитрити один одного руками (чи ногами) своїх акторів.
Тому саме футбол, а не театр є «життям». Тільки на футбольному матчі глядач може пізнати всі емоції – від радості від забитого голу до програшу своєї команди, в якої перемога після першого тайму була вже в «кишені».
Тому пропоную: починайте відноситись до футболу, як до найвищого виду мистецтва. А для цього, підіть хоч раз на стадіон і спробуйте зрозуміти цю гру так, як ви вмієте, чи думаєте, що вмієте, розуміти театр.
 
Сам люблю качественный футбол, но не на стадионе, а дома. Здорово расслябляет до (после) трейда.
Страницы: 1
Ответить
Читают тему (гостей: 1)

Вход